Застудився і відкрив для себе одну цікавинку. При спробі купити термометр взору моему не предстал звиклий ртутний термометр:
Замість цього на прилавці можна було знайти широкий асортимент з двох термометрів електронного (чи як нонче кажуть, дигітального) типу. Ну і що тут дивного? 2012 надворі, di ba? 
Але тут мій погляд побачив знайомий термометр полицею нижче, який, одначе, мав надпис MERCURY FREE на упаковці. Надпис цей був настільки схожий на результат типової для Заходу параної на тему безпеки, що подумалося: а чи не забанені ртутні термометри у цій чудній країні? Там же ртуть! (читай: ми всі помремо)
Правда виявилася недалеко - більшість цивілізованого світу вирішила забанити ртутні термометри, причому це явище пізніх 2000-х. Боротьба з уявними ризиками виливається в реальні бюджетні витрати (уявіть, що таке купити електронних термометрів для лікарень і шкіл якоїсь 50-мільйонної країни).
Ось що кажуть нам британські вчені:
( Read more... )
Відразу зазначу, що в електронного термометру є одна перевага, яка відразу перекриває всі переваги традиційних - він міряє температуру майже миттєво. А потім бібікає, що поміряв. Дуже крута штука. Можна було б очікувати, що електронні термометри витіснять з ринку традиційні як більш конкурентний товар, подібно до того, як автоматичні пральні машинки витіснили напівавтоматичні.
Бобо Мобо записав новий альбом. Щоб він міг його записати, компанія Золоті Руки витратила наперед 50 тисяч карбованців в очікуванні продати 100 тисяч копій альбому по 1 крб. кожен. Сто тисяч від продажу окупили б витрати на запис, розповсюдження, і оплату Бобо Мобо та всім, хто долучився і навіть принесло б прибуток. Попри це, хтось його неодмінно скачував, що за словами компанії завдало їй збитків.
Поки Бобо Мобо народжував альбом, Петрик Звіздунець привіз з Америки картоплю собі в село і почав продавати її своїм сусідам. Сусіди спочатку купували в нього картоплю, а потім додумалися закопувати її в свою землю і робити копії. Звіздунець побачив, що картоплі в нього ніхто начебто не краде, але жаба задавила. У розпачі він звернувся до сільради, де йому порадили зареєструвати Картопля (тм) і за мішок картоплі допомогли, видавши наказ про заборону вирощення Картоплі (тм) несанкціонованим вирощувачам, тобто усім, крім Звіздунця. Селяни ж продовжували нещадно копіювати придбану в Звіздунця картоплю на своїх ділянках і навіть самі почали її продавати. Звіздунець звернувся до органів по захист, аби ті за відсоток відшкодували карбованці, на які Звіздунець розраховував за умови гарного врожаю. Ті й взялися це робити, тільки почали вони витрушувати цілком реальні і вже зароблені карбованці.











You are viewing
expialidociouz's journal